Оксана Луцишина – письменниця, поетка, перекладачка, літературознавиця, авторка п'яти поетичних збірок, «Усвідомлена ніч» (1997), «Орфей Великий» (2000, Зерна), «Я слухаю пісню Америки» (2010, ВСЛ), «Вірші Феліцити» (2018), та “Persephone Blues” (2019, Arrowsmith) у перекладах англійською; збірки оповідань «Не червоніючи» (2007, Факт) , і трьох романів – «Сонце так рідко заходить» (2007, Факт), «Любовне життя» (2015, ВСЛ), та «Іван і Феба» (2019, ВСЛ). Лауреатка премій “Гранослов”, “Привітання життя”, “Благовіст”, та премії Фундації Ковалевих.

За роман «Іван і Феба» була нагороджена премією Львів-місто літератури ЮНЕСКО (2020) та Національною премією імені Тараса Шевченка (2021). Досліджувала творчість Бруно Шульца і Вальтера Беньяміна. Викладає українську мову та східноєвропейські літератури у Техаському університеті у місті Остін.